Пригадую 1991 рік. Ми жили ще при радянській владі. Григорій Іванович Комендант був старшим єпископом союзу об’єднаних церков євангельських християн і баптистів. При союзі комуністичний режим дозволяв тільки курси для пасторів і диригентів. Лідія Володимирівна Глинська була викладачем музично-хорового відділу. Навчала студентів, які приїжджали зі всіх куточків великої держави.
Але настало потепління, старі закони переставали діяти. Саме в цей час був заснований у Москві Біблійний інститут, куди запросили на навчання пасторів і оголосили перший набір вчителів недільних шкіл. Дякуючи Лідії Володимирівні з Волині нас навчалося троє: я, Люба Корнійчук і Лідія Лагода.
В інституті нам пощастило познайомитися з пастором, який жив і пройшов благословенний шлях служителя у Німеччині. Двічі доктор богослов’я Ян Рьотінг ДД викладав душеопікунство. Я до сьогоднішнього дня пам’ятаю те, до чого звав студентів цей вірний Божий слуга. Хочу розповісти про нашу останню зустріч.
Дивлячись, як ми добираємося на навчання громадським транспортом, часто під дощем, з важкими валізами, в яких окрім одягу, було сало, м’ясо, ковбаса, пастор часто шуткував: «Ви – люди сумок!» Тому на прощання вирішив привезти з Німеччини для студентів парасольки та великі сумки.
У той час, коли Рьотінг був у магазині і вибирав подарунки, зайшла негритянка з сином, якому виповнилося не більше двох років. Він репетував, тупав ногами, учиняв істерику. Усі присутні намагалися його заспокоїти, та дарма. Хлопчик ще більше кричав.
Пастор зрозумів, що настав його час. Він підійшов до дитини, поклав їй руку на голову і поблагословив. Малюк витер сльози, посміхнувся, взяв однією рукою мамину руку, а другою з любов’ю помахав тим, хто був поруч.
Студенти ж почули таку думку: «Того, кого хоч раз благословив Господь, Бог ніколи не залишить!» В аудиторії стало тихо. Дехто пробував заперечити, що не всіх потрібно благословляти. Пастор продовжив: «Я виходжу ввечері на вулицю, бачу яскраво освітлені багатоповерхівки. Прошу, щоб Бог благословив людей, які живуть там. Коли їду машиною, благословляю тих, що рухаються назустріч чи обминають мене. Благословляйте! Ми покликані благословляти! Благословляйте щиро, сповнюючись любов’ю, живою вірою та Духом Святим!»
Минуло більше тридцяти років. Мені багато приходилося розмовляти з людьми на різні теми. Коли я відчувала, що ніякі переконання не діють, я старалася закінчити розмову словами: «Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!» (Книга Чисел 6:24-26).
По-особливому реагують мусульмани. Вислухавши ці слова, у співрозмовника на очах появляються сльози. Він дякує і розчулений відходить. Я віддаю його в руки Божі і вірю, що Господь не залишить!
Спілкуючись з молодими служителями, запитую:
- Якщо невіруючі батьки приведуть у храм своїх дітей, щоб ви їх благословили, ви будете їх благословляти?
- Ні в якому разі!
- Чому?
Вони не можуть цього пояснити, бо самі не розуміють чому. А, можливо, ніхто їх не навчив благословляти?!
Я була присутня на одному зібранні. Молодий диякон запитав, у кого є потреба, щоб церква помолилась? Сестра старшого віку попросила, щоб помолилися за її невіруючого чоловіка. Служитель грубо відповів:
- Біблія навчає, щоб дружини, корилися своїм чоловікам. Тоді покаються без слова!
І не помолився…
Як вияснилося, чоловік залишив сім’ю, розвівся і давно живе окремо, а дружина все ще молиться за його покаяння. Вона шукала підтримки в церкві! Не знайшла…
Ми живемо один раз. Давайте будемо чутливі до голосу Духа Святого, щоб творити волю Божу. Були такі випадки в моєму житті, коли я думала: «Іншим разом!» Але іншого разу не було…
Багато хто розуміє, що благословення Господнє – це багатство, добробут, кар’єра, слава… Такі бояться, що грішники одержать благословення, але втратять спасіння. Це велика помилка. Благословення Господнє в першу чергу торкається нашого духа.
Апостол Петро каже:
«Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення» (1Петра3:9).
Ісус Христос піднімає нас на вищий рівень духовності: «А Я вам кажу: любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матв.5:44-45).
Якщо ми хочемо бути благословенними, не забуваймо благословляти усіх навкруги. Хай Господь нам допоможе у цьому!
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 347 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Рождественский Подарок (перевод с англ.) - ПуритАночка Оригинал принадлежит автору Pure Robert, текст привожу:
A VISIT FROM THE CHRISTMAS CHILD
Twas the morning of Christmas, when all through the house
All the family was frantic, including my spouse;
For each one of them had one thing only in mind,
To examine the presents St. Nick left behind.
The boxes and wrapping and ribbons and toys
Were strewn on the floor, and the volume of noise
Increased as our children began a big fight
Over who got the video games, who got the bike.
I looked at my watch and I said, slightly nervous,
“Let’s get ready for church, so we won’t miss the service.”
The children protested, “We don’t want to pray:
We’ve just got our presents, and we want to play!”
It dawned on me then that we had gone astray,
In confusing the purpose of this special day;
Our presents were many and very high-priced
But something was missing – that something was Christ!
I said, “Put the gifts down and let’s gather together,
And I’ll tell you a tale of the greatest gift ever.
“A savior was promised when Adam first sinned,
And the hopes of the world upon Jesus were pinned.
Abraham begat Isaac, who Jacob begat,
And through David the line went to Joseph, whereat
This carpenter married a maiden with child,
Who yet was a virgin, in no way defiled.
“Saying ‘Hail, full of Grace,’ an archangel appeared
To Mary the Blessed, among women revered:
The Lord willed she would bear – through the Spirit – a son.
Said Mary to Gabriel, ‘God’s will be done.’
“Now Caesar commanded a tax would be paid,
And all would go home while the census was made;
Thus Joseph and Mary did leave Galilee
For the city of David to pay this new fee.
“Mary’s time had arrived, but the inn had no room,
So she laid in a manger the fruit of her womb;
And both Joseph and Mary admired as He napped
The Light of the World in his swaddling clothes wrapped.
“Three wise men from the East had come looking for news
Of the birth of the Savior, the King of the Jews;
They carried great gifts as they followed a star –
Gold, frankincense, myrrh, which they’d brought from afar.
“As the shepherds watched over their flocks on that night,
The glory of God shone upon them quite bright,
And the Angel explained the intent of the birth,
Saying, ‘Glory to God and His peace to the earth.’
“For this was the Messiah whom Prophets foretold,
A good shepherd to bring his sheep back to the fold;
He was God become man, He would die on the cross,
He would rise from the dead to restore Adam’s loss.
“Santa Claus, Christmas presents, a brightly lit pine,
Candy canes and spiked eggnog are all very fine;
Let’s have fun celebrating, but leave not a doubt
That Christ is what Christmas is really about!”
The children right then put an end to the noise,
They dressed quickly for church, put away their toys;
For they knew Jesus loved them and said they were glad
That He’d died for their sins, and to save their dear Dad.
