любовь пришла, одела платье человека.... чтобы приобрести человеков для небес...
но люди этот путь отвергли...им хочется, чтобы их любили просто так, без обязательств....
типа я делаю что хочу, а Ты люби меня таким, каков я есть....
я буду матюкаться, как сапожник, зато я красиво пою для Господа....
я буду блудить, но ведь Бог-то возлюбил этот мир...и поэтому обязан меня спасать...
я буду клеветать, а Ты оправдывай меня, ведь Твоя кровь священна и отмениться не может…
я буду манипулировать и притворяться, а Ты просто покажи Свою безусловную любовь…
это разве так?....
Христос в евангелии от Иоанна говорит абсолютно противоположное:
1) ЕСЛИ пребудете во Мне...
2) и слова Мои В ВАС ПРЕБУДУТ...
3) ТО чего не попросите, будет вам...
И всё, более ничего…
жесткое условие, не правда ли?...
Но зато это и есть НАСТОЯЩАЯ ЛЮБОВЬ.
Она не безусловна, Она ещё какая условная, но стоит войти в эти условия, она сразу же становится безусловной.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.