... А счастье прячется в цветах,
Оно какое-то хмельное,
Не думаешь о грозных днях,
Ни о последствиях запоя.
Ты примирен, ты чист, ты светл,
И безмятежен, и прекрасен,
Нет ни тяжелых прошлых лет,
Нет лет вообще, ты не напрасен.
Ты там, где ты и должен быть,
Как часть вселенского сюжета,
Ты над дилеммой: быть - не быть,
Ты над вопросом и ответом.
Поверх сомнений и тревог,
Ты есть, ты был, ты просто будешь,
Что ты иль кто в тебе - есть Бог,
Ты не судим, и ты не судишь.
И счастье прячется внутри
Страданья, боли и несчастья,
Оно словно конец пути,
Как воздаянье за напасти.
Но чтобы счастьем обладать,
Ценить, холить, любить, лелеять,
Его ты должен потерять,
Потом найти, потом поверить...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
