Велика посуха...так хочеться пити!
О, Боже, дай краплі живої води.
"Вони приходИли! Ти жаждав їх пити?
Чому не зумів їх в собі зберегти?"
"Так хочеться пити! Водиці, водиці!.." -
Пустеля, мовчання і вітер сухий...
Не видно чомусь й однієї криниці,
Лиш сонце палюче і клімат жаркий.
Зриваються часом ліхії бурани,
Пустельника хочуть геть збити із ніг.
А він, той, що має сердечнії рани,
Все згадує Бога, що ранше поміг.
Він десь не встояв, не зумів пильнувати,
А може зневірився, духом знеміг?
Чом зразу не прагнув від сну уставати,
Чом зразу не кликав!? Христос би поміг.
"Водиці, водиці..." Ісусе, помилуй,
Помилуй, пробач, Милосердний спаси.
Цілющих джерел, добрий Боже, не стримуй,
Для церкви моєї їх знов відчини.
В ній я так бажаю скріплятися духом,
Так хочу співати з надхненням пісні.
Та поки що чую: "Водиці, водиці..."
О, Господи, зглянься, помилуй, прости.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хай з цілющих джерел Божої живої води прольются нині потоки на весь Божий народ по всій землі! Дякую за вірш, Лілія! Благословінь Вам! Комментарий автора: Спасибі.
Лидия
2023-07-10 15:15:05
Бог дає Свою водицю! Хто прагне, хай іде та п'є! Благословіння!
Поэзия : Осень - Valentina Prokofjeva Сегодня утром, по дороге на работу, я как всегда проезжала по старой дороге мимо кладбища. Этой дорогой мне нравится ездить, потому что она сомаштабна человеку, в ней не теряешься, но как бы вписываешься в окружающую среду. Кругом сады, маленькие домики и узкая извилистая дорога по которой едва ли проезжают две машины. По ней нельзя торопится, и её объезжают любители скоростей.
В эти осенние дни принято зажигать свечи на могилках. Они так грустно светят своими огоньками, как будто о чём-то хотят нас предупредить. Но сегодня я как-то по новому на них обратила своё внимание и достав свой блокнотик, записала строки, которые легли мне на сердце.
