Он, стоя на коленях молясь,просил у бога со слезами снисхождения,но не к себе, а к ним.
Часами мог он повторять одно и тоже Господи прости не ведают они чего творят.
Не о смягчение к статье расстрельной, а милости к кровавым палачам своим .
Смерть в наказание он принимал смиренно и покорно, лишь бормоча, дорога ему в ад.
-
А я сума сходил от этого всего туда- сюда бродил по камере и говорил ему,кончай.
Не веря ни во что и ни кому, я зло творил и принимал свою лишь точку убеждения.
Кому ты молишься мудак какому богу в расход нас пустят что заработал,получай.
Всё это лишь слова и больше не чего что бог поможет, даны лишь людям в утешение.
-
Шаги по коридору лязг ключа в замке оповестил, что час настал, и он сказал,молись.
Рассвет расстрельным коридором с собою уведет, откуда больше нет возврата.
Но в камеру вошел майор зевнул и зачитал замену приговора, подарив нам жизнь.
Пятнадцать лет я верю в бога и молюсь, и не считаю времени прошедшего утратой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.